ПОРО́ТИ1, порю́, по́реш, недок., перех.
1. Розшивати, розривати шви. Шиє, поре — ниткам горе! (Укр.. присл.., 1955, 241); — Сідай, їж, дочко, а потім будеш пороти старе плаття,.. треба перешити (Хижняк, Тамара, 1959, 45).
2. розм. Розрізати чимсь гострим що-небудь. Почався трус.. Час од часу капрал поров теслицею краї ковдр, подушок (Досв., Вибр., 1959, 67); * Образно. Блискавки кровавим світлом пороли пітьму (Фр., І, 1955, 266); // Робити розріз на тілі; розтинати. З хряском штик вгрузав у тіло, поров чужинцям животи (Сос., II, 1958, 386); Тепер ото і ящірку поров ним [ножем]; слизький жир лиснів на кінці (Мирний, IV, 1955, 17).
◊ Поро́ти гаря́чку див. гаря́чка.
ПОРО́ТИ2, порю́, по́реш, недок., розм.
1. перех. і без додатка. Бити різками, сікти, шмагати кого-небудь. [Тарас:] Скажи мені — тебе хоч раз пороли різками на конюшні? (Голов., Драми, 1958, 33); Повернулися [поміщики] з німцями і почали людей пороти, щоб майно зносили (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 49).
2. неперех. Лити (про рясний дощ). Дощ так і поре (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 284.