ПОРОХНЯ́ВА, и, ж. Те саме, що порохня́ 1, 3. Порохнява з потрухлої соломи і покрівлі роз’їдала легені (Горд., І, 1959, 102); Мур огорнувся хмарою кам’яної порохняви, і незабаром крізь неї засвітились великі проломи в стіні (Гончар, III, 1959, 242); Завдяки тільки вогкості порохнява не літала в повітрі (Стар., Облога.., 1961, 79); Гуде, висвистує оскаженілий вітер, ..кушпелить порохнявою, розмітає на тротуарах сміття (Хижняк, Тамара, 1959, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 286.