ПОРОХІ́ВНЯ, і, ж.
1. Пороховий склад. Коваль рушив уперед, а за ним на певній відстані пішли опришки. Вів до стодоли, де жили вояки, та до порохівні (Гжицький, Опришки, 1962, 41).
2. Завод, на якому виготовляють порох (див. по́рох2). Тут непоодаль від порохівні дімок стояв (Свидн., Люборацькі, 1955, 148); Під горою селітряну поташню та заклад порохівні заклали втікачі порохнярі з Перемишлянського староства (Ле, Хмельницький, І, 1957, 306).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 285.