ПОРУБЦЬО́ВАНИЙ, а, е. Покритий рубцями, шрамами і т. ін. Його порубцьоване обличчя весь час посмикувалося (Гончар, Новели, 1954, 76); Тепер Шаптала побачив нарешті комендантове обличчя. Воно мало тільки одну половину. Друга половина була вщент знівечена, пошрамована, пошматована, порубцьована (Загреб., Спека, 1961, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 293.