ПОРУ́ГАНИЙ, а, е, рідко. Який зазнав поруги; зганьблений, зневажений. — Ти переможеш, — упевнено напучує єпископ, — бо ти Петро, що означає камінь, твердість, опора. Ти переможеш, бо всі ми станем з тобою.. за поругану віру, за рідну землю, за святую Русь! (Гончар, II, 1959, 206); Він стоїть, зосереджений і серйозний.. Пісні вже давно нема. Немов сотні, тисячі людей йдуть по вулицях їхнього поруганого прекрасного міста і поступ їхній грізний і переможний (Ів., Таємниця, 1959, 140).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 293.