ПОРУДІ́ТИ, і́є, док. Стати рудим або рудішим; набути рудуватого кольору або відтінку. Минулося літо, Пропала краса: Степи поруділи, Порідли ліса [ліси] (Дн. Чайка, Тв., 1960, 284); Тихо шелестить гострим листям висока кукурудза.. Незабаром уже й ламати треба для силосу, бо коли кіски порудіють, буде пізно (Руд., Остання шабля, 1959, 472); По стінах — плакати, стінгазети, договори на змагання. Деякі вже поруділи (Ткач, Арена, 1960, 206); // Утратити яскравість первісного кольору, набувши рудуватого відтінку (перев. про одяг); полиняти, вицвісти. На обох ченцях були дуже старі, обстрьопані вовняні ряси, що вже зблякли, полиняли, а на спині зовсім поруділи (Н.-Лев., III, 1956, 370); Матроси досі в глибині Стоять на вахті довгі дні, Стоять — на вічний час. І навіть прапор на кормі Іще жаріє у пітьмі — Не порудів, не згас! (Нагн., Пісня.., 1949, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 294.