ПОРУМ’Я́НЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до порум’я́нити.
2. у знач. прикм. Який зарум’янився, став рум’яним.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 294.