ПО́РХАВКА, и, ж. Кулястий гриб, що швидко росте в теплу дощову погоду, а достигаючи, наповнюється бурим пилом — спорами; моруха. Збираючи порхавки, слід пам’ятати: цей гриб їстівний і смачний лише молодим, поки білий (Знання.., 6, 1969, 16); *У порівн. Із мохів бризнув у небо фонтан золотого пилу, мов із порхавки, що, дозрівши, викидає вгору мільйони спор (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 300.