ПОРЯСНІ́ШАТИ, ає. Док. до рясні́шати. Ми летіли під хмарами, які дедалі згущались, порошили снігом. Мені навіть закралась зрадлива думка, — щоб сніг поряснішав, знялась хуртовина і літак повернувся (Баш, На.. дорозі, 1967, 178); // З’явитися де-небудь у більшій кількості, стати численнішим. Посуха, неврожаї… — Що ж, потилицю хіба чухати? Од цього кіп на ниві не поряснішає (Головко, І, 1957, 239); Доярка подивилася на нього строгими очима і міцно стулила губи, від чого зморшки на її обличчі ще поряснішали (Жур., Опов., 1956, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 304.