ПОРЯТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся. Док. до рятува́тися. [Панса:] Бояться діти добру славу втратить, як порятуються. Невже се так? Життя порятувать — хіба ж се ганьба? (Л. Укр., II, 1951, 463); — Може, знадобилося виграти час, щоб жінки й діти встигли порятуватися (Ю. Янов., II, 1954, 124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 304.