ПОРІДНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, док. Стати рідними, родичами; породичатися. — Ми хочемо поріднитись з вами, — сказав сват. — У вас дочка на виданні, а в нас жених (Н.-Лев., III, 1956, 36); Щоб піднести свій авторитет в міжнародних справах, він [князь Володимир] вирішив поріднитися з візантійським імператорським двором, одружившись з візантійською царівною Анною, сестрою імператора Василія II (Іст. УРСР, І, 1953, 58); // Зблизитися, подружитися. Я так звик до тебе, ні, це слабий вираз, краще, так поріднився з тобою, що ти мені потрібна (Коцюб., III, 1956, 149); Він ходив до Варі часто, давно поріднився з Василем Гнатовичем, мав ніжні почуття до Христини Данилівни, яка відповідала йому тим самим (Сенч., Опов., 1959, 175); // з чим, перен. Звикнути до чого-небудь, полюбити щось. Здрастуй, місто, де я впився Радістю, що вік не пив! Де я вдруге народився, Як із морем поріднився, Де я дівчину любив… (Мас., Срібна дорога, 1946, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 260.