ПОРІ́ДШАТИ, ає, док.
1. Стати рідшим. Порідшав трохи темний бір, І в полі світиться неначе (Щог., Поезії, 1958, 361); Великий блискучий лоб, міцні білі зуби, русяве волосся, яке на маківці вже помітно порідшало, — це те, що впадало в око з першого погляду (Руд., Остання шабля, 1959, 88); // Стати менш густим, щільним; трохи розвіятися (про туман, дим і т. ін.). Далі і хмарочки стали розходитись, порідшали й стали звертатись купками, мов клубочки (Кв.-Осн., II, 1956, 41).
2. Стати менш численним, зменшитися кількісно. Лави Барабашевих прихильників чимало порідшали (Тулуб, Людолови, І, 1957, 474); // Траплятися рідше, не так часто, як колись, як десь в іншому місці. Але ось селища порідшали. Обабіч дороги залягли пасовиська (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 16); Розриви снарядів у долині порідшали (Кучер, Чорноморці, 1956, 276); // кого, чого, безос. Порідшало людей і на Соборному майдані (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 126).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 261.