ПОРІ́З, у, ч. Рана на тілі, заподіяна ножем або взагалі чимсь гострим, ріжучим. Неглибокий поріз на долоні вже не кровоточив, і Прокіп встиг про нього забути (Руд., Остання шабля, 1959, 179); // Порізане місце на поверхні чого-небудь. Березовий сік був для неї кров’ю дерева, а кожен поріз на корі — раною, яка витискувала з дівочих очей сльози обурення (Коз., Сальвія, 1959, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 261.