ПО́РІСТ, росту, ч.
1. перев. збірн. Пагони, паростки, що виростають від пнів, гілок, коренів і т. ін.
2. Молодий або низькорослий ліс, чагарник. Зашелестіло листя.., загойдалися гілки у низького поросту, і Леско вибіг з лісу прямо до діда (Мирний, І, 1954, 281); // Сходи трав’янистих рослин. — Досить бою! Сон змикає вічі. Ляжмо, хлопці, в поріст яровий. Ще не раз рубатися, не двічі (Мал., Запов. джерело, 1959, 76).
3. розм. Про коротке волосся на голові, щетину на підборідді тощо. Хлопчина обернувся і побачив невеличкого, зизоокого [чоловічка].. з рідким жовтавим поростом на бороді (Фр., V, 1951, 194).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 262.