ПОРІ́ЧКОВИЙ, а, е. Прикм. до порі́чка. По кінському щавлі, в порічкових кущах Він продирається, як очеретом птах (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 91); // Вигот. з ягід порічки. Порічкове вино.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 263.