ПОРІ́ЧЧЯ, я, с. Місцевість уздовж течії річки. А чутка.. прогула долинами та поріччям, наче її вітер розніс (Свидн., Люборацькі, 1955, 138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 263.