ПОСА́Д1, у, ч., іст.
1. У Давній Русі X-XIV ст. та в Російській державі XV-XVIII ст. — ремісничо-торговельна частина міста за міською стіною. Міста Київської Русі XI-XII ст. складалися в основному з двох частин.. — «дитинця», де розміщалися князівський двір, міські і церковні власті, і основної міської території — «предграддя», тобто посаду, де жило ремісничо-торговельне населення (Іст. УРСР, І, 1953, 66); З літопису ми знаємо, що Поділ був головним торговельно-ремісничим посадом Києва (Наука.., 11, 1972, 33).
2. У дореволюційній Росії — передмістя або селище, де жили ремісники, торговці та міська біднота. Отаманова хата стояла за посадом, на хуторі (Н.-Лев., II, 1956, 223); Шевченко мовчав. Подорож змучила його вкрай. Все бачене в дорозі: болотяні низовини Інгерманландії, дрімучі Костромські та Володимирські ліси, міста та посади, села й поля, весняна могутня розкіш Волги в водопіллі, заволзькі чорні землі, моторошно пустельний степ — все змішалося в якийсь строкатий хаос (Тулуб, В степу.., 1964, 24).
ПОСА́Д2, у, ч., етн. Місце за столом, де сидять наречений і наречена під час весілля. За столом вже молодая Сіла на посад, На лавочках всі дружечки Посідали вряд (Л. Укр., І, 1951, 323); *У порівн. Сидить Щур рядочком із дівчиною на семінарському столі, як на посаді (Вас., І, 1959, 241).
На поса́д саджа́ти (посади́ти, садови́ти, посадови́ти) кого — виконуючи народний весільний ритуал, запрошувати молодих зайняти почесне місце на покуті.
ПОСА́Д3, у, ч. Пара млинових жорен, одне з яких нерухоме, а друге обертається на ньому. Разовий, або простий, помел характеризується тим, що борошно одержують за один прохід зерна через жорновий посад, причому зерно розмелюється разом з оболонками (Колг. енц., II, 1956, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 305.