ПОСА́ДСЬКИЙ, а, е, іст.
1. Прикм. до поса́д1. Бурлаки зостались коло човна, а перевожчик [перевізник] побіг на гору в Кривду, де жив посадський пристав (Н.-Лев., II, 1956, 220); // Який живе в посаді. З ранку до присмерків, коли замикали вулиці рогатками, юрмилися тут збитенники та пиріжечники, хлопи та посадські баби (Тулуб, Людолови, II, 1957, 448).
Поса́дські лю́ди — окремий стан, до якого належали ремісники, торговці та міська біднота, що жили в посадах і звичайно об’єднувалися в громади. На соборі були широко представлені різні верстви російського суспільства: бояри, дворяни, купці, посадські люди (Іст. УРСР, І, 1953, 255); Здавалося, тільки прийшли літа для життя тихого.. Посадські люди за розум взялися (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 78).
2. у знач. ім. поса́дський, кого, ч. Той, хто живе в посаді і належить до стану ремісників, торговців та міської бідноти. На світанку, всупереч волі Обуховича та Корфа, міщани та посадські кинулись на варту, одчинили браму і вийшли з корогвами навстріч стрілецьким полкам (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 488).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 309.