ПОСЕРЙО́ЗНІШАТИ, аю, аєш, док. Стати, зробитися серйознішим; набути серйознішого вигляду. Посерйознішали, задумались юні заробітчани над хліборобською долею (Гончар, Таврія, 1952, 77); Зустрівшись поглядом з Авдюком, посерйознішав [Журяк], відчувши у поведінці колгоспника щось незвичайне (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 69); Непосидячий, мов дзига, і невгамовний, він також примовк, посерйознішав і одразу наче побільшав (Гур., Осок. друзі, 1946, 5); // Стати, зробитися статечнішим, розважливішим у своїх діях, вчинках і т. ін. Помітно посерйознішав [Влас] після одруження (Збан., Переджнив’я, 1955, 307).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 317.