ПОСИ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поси́пати. Скрізь крутились широкі, посипані жорствою та червонуватим піском, доріжки поміж купами зеленого дерева (Н.-Лев., І, 1956, 162); Італійські тополі зарябіли бруньками, наче рій метелів улетів їм між віти, срібні — спустили сірі бруньки, наче посипані попелом коси на знак жалоби (Коцюб., II, 1955, 427); * Образно. Трава була соковита, зелена, як смарагд, посипана яскравими жовтками кульбаби (Тулуб, Людолови, І, 1957, 16); // у знач. присудк. сл. Хата посипана зеленою, пахучою травою, кутки обставлені клечанням, стіни прибрані квітами (Ю. Янов., II, 1958, 205); // поси́пано, безос. присудк. сл. Дворик посипано піском і засаджено де-не-де тривкими ростинами, здебільша агавами (Л. Укр., III, 1952, 270); Дійшов він і до самого коша.. Тут скрізь було вирівняно і посипано піском гарно (П. Куліш, Вибр., 1969, 139).
Нена́че (на́че і т. ін.) ма́ком (мачко́м) поси́пано — про дуже дрібно написаний або надрукований текст. А писала [Мелася] — .. неначе мачком посипано (Кв.-Осн., II, 1956, 372).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 324.