ПОСКО́РЧУВАТИ, ує, док., перев. безос., розм. Скорчити, зсудомити (руки, ноги; багатьох). Руки поскорчує та позводить (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 334.