ПОСКРОМА́ДИТИ, джу, диш, док., перех. і неперех., діал.
1. Шкребти якийсь час.
2. Почухати. Свирид поскромадив у потилиці (Мирний, III, 1954, 236); Мартиненко поскромадив собі потилицю (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 242).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 334.