ПОСЛА́ТИ 1 див. посила́ти.
ПОСЛА́ТИ2, стелю́, сте́леш, док., перех.
1. Те саме, що постели́ти. Послав [Ярема] свитку. Як ясочка, Усміхнулась [Оксана], сіла (Шевч., І, 1963, 89); Прийняла [тітка] їх, як найдорожчих гостей: за стіл посадовила, вийняла із скрині розшитий калиною рушник, послала молодятам на коліна, припрошуючи покуштувати пирогів із картоплею та сметаною (Тют., Вир, 1964, 263); * Образно. Чудна пісня.. тихо спадала на зелену отаву царинок, де вигідно послали свої тіні смереки (Коцюб., II, 1955, 313).
2. також без додатка. Приготувати постіль. — Мати стара, нездужає; нікому постіль послати (Барв., Опов.., 1902, 49); Старий не пустив ні Йосипа, ні Параски додому; Явдоха нанесла подушок у другу хату, послала молодим (Мирний, IV, 1955, 52); Стара Яворська завжди до Марка ставилася як до рідного сина, на ніч Гнатові і Марку, як братам, послала на одному ліжку (Чорн., Потік.., 1956, 118).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 338.