ПОСЛІПИ́ТИ, сліплю́, слі́пиш; мн. послі́плять; док., перех. Осліпити, зробити сліпими (усіх або багатьох); // На короткий час позбавити здатності бачити що-небудь (про яскраве світло, сяйво, блиск і т. ін.). Спалахнула ясна блискавиця, посліпила всю турецьку варту (Л. Укр., І, 1951, 392).
[Баньки́] бода́й посліпи́ло кому — уживається як проклін. Баньки їм бодай посліпило! (Номис, 1864, № 3714); [Відьма (бере пляшку і чарку):] Бодай нашим ворогам Посліпило й поглушило, Мозок геть заголомшило!.. (Кроп., IV, 1959, 128).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 341.