ПОСМИ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до посми́кати. * Образно. Нерви його розбилися вкрай, весь він був якийсь посмиканий, роздавлений (Хотк., І, 1966, 158).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 346.