ПОСПИРА́ТИСЯ, а́ємося, а́єтеся, док. Спертися на що-небудь (про всіх або багатьох). Деякі [хлопці] поспирались на тин і лузали насіння, деякі стояли купами, понакидавши свити на плечі (Н.-Лев., І, 1956, 471); Далі на лаві сиділи.. старі й молоді. Поспиралися один одному на плечі, на руки, на голову (Март., Тв., 1954, 278); Дівчатка чинно розсілися спереду, поспиравшись на бильця (Ільч., Серце жде, 1939, 226); Маленькі пастухи, поспиравшись на кийки, махають картузиками вслід підводі (Тют., Вир, 1964, 282).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 354.