ПОСПЛИВА́ТИСЯ, а́ємося, а́єтеся, док.
1. Пливучи з різних боків, зібратися в одному місці, докупи (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). Поспливалися до купочки усі [лебедята], Полічила їх лебедочка, — аж всі (Щог., Поезії, 1958, 100).
2. перен. Утративши чіткі обриси, перестати розрізнятися зором, злитися у зоровому сприйманні (про багато чого-небудь). Як під вечір темнява [темрява] пов’яже вершки гаджуг і вони поспливаються в одно велике море темної глуші, від кичери віє повільним мовчазним подихом (Круш., Буденний хліб.., 1960, 170).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 358.