ПОСПО́РИТИСЯ, рюся, ришся, док., розм. Те саме, що поспо́рити. Як поховали Ониська, вона збила таку бучу! Поспорилася з Настею, погризлася з Яковом (Мирний, IV, 1955, 54); Поспорилися, полаялися, і воно б так собі й минулося, — та не поспішилася Горпина сорочку з невістки зразу ж після церкви стягти, а за день Степанида встигла всю красу, яка тільки була в свекрухи, зносити (Л. Янов., І, 1959, 337).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 359.