ПОСПО́РЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Спороти все або багато чого-небудь (також про багатьох). — Попроси в мене ножика, я вже тобі, як другові, позичу, та хутенько поспорюй їх [погони] до лихої мами (Тют., Вир, 1964, 481).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 359.