ПОСПІВЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Виявити співчуття до кого-небудь. Дорощук приходив на роботу невеселий і переважно мовчав. Люди пробували заговорити з ним, поспівчувати — не хотів і слухати (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 310); Робітники, пересміюючись, поспівчували заробітчанам, погомоніли з ними про життя (Стельмах, І, 1962, 609); — Я почув про ваше горе — зайшов поспівчувати (Збан. Переджнив’я, 1955, 224).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 356.