ПОСПІ́ШЛИВІСТЬ, вості, ж.
1. Властивість за знач. поспі́шливий 1. — Ми [комісія райкому] віддаємо належне вашому патріотичному бажанню. Але якщо ви при цьому виявили просто юнацьку поспішливість, то ще не пізно забрати заяву назад: ось вона (Гончар, Людина.., 1960, 27).
2. Абстр. ім. до поспі́шливий 2. Другого дня суду Грибовський відповідав на всі запитання прокурора з особливою жадібною поспішливістю (Довж., І, 1958, 380).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 357.