ПОСТА́В1, у, ч., спец., рідко. Пара млинових жорен, одне з яких нерухоме, а друге обертається на ньому; посад. Борошняний пил висів у повітрі, а стіни [млина], банти і постав були обсипані ним, як снігом (Коцюб., І, 1955, 353); За півверстви від хутора, там, де річка схрещувалася з степовою балкою, день і ніч збурював воду своїми здоровенними колесами водяний млин на два постави (Добр., Очак. розмир, 1965, 28).
ПОСТА́В2, у, ч., розм., рідко. Сувій, штука (тканини). — У галеру червінців я безліч із скарбу набрала, Поставами без міри кармазину й сукон наклала (П. Куліш, Вибр., 1969, 429); Опасистий грек висовувався з ятки і закликав білі примари в фередже, кидаючи на прилавок строкаті постави шовку (Тулуб, Людолови, І, 1957, 218); Ткацька майстерня у Жовкві давала велику, як на той час [1499 р.], продукцію. Щорічно цією майстернею вироблялось 250 поставів сукна (3500 метрів) (Матеріали з етногр.., 1956, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 361.