ПОСТАВЕ́ЦЬ, вця́, ч., заст.
1. Рід ковша для зачерпування пива, меду, квасу і т. ін. Гуля Максим, гуля батько,.. Горілку, мед не чаркою — Поставцем черкає (Шевч., І, 1963, 98); Від себе відштовхнув гонець По вінця повний поставець: — Ні, я не буду з вами пить (Бажан, Роки, 1957, 233); // Дзбан для квасу.
2. Мисник. Онися все повертала очі на мальований поставець коло порога, неначе вона вперше його бачила! (Н.-Лев., III, 1956, 18); Дістала [Ольга] з поставця під кіотом пляшку вина, налила в склянку й хильцем випила (Мик., І, 1957, 304).
3. Невеличкий столик. Кельнер розкладав на поставці принесені з ресторану тарілки, полумиски, ножі, ложки й виделки (Фр., VI, 1951, 204); У XVIII ст. стільці, крісла, канапки, поставці, дзеркала, клавікорди та інші види меблів у феодально-старшинському побуті були вже досить широко розповсюджені (Нар. тв. та етн., 2, 1957, 79); // церк. Столик з похилим верхом для образів або євангелія. Біля криласа [у церкві] стояло кілька поставців, на яких лежали ікони (Мик., II, 1957, 451).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 362.