ПОСТАМЕ́НТ, у, ч.
1. Висока підставка або підніжжя, на яких встановлюють пам’ятник або скульптуру; п’єдестал. Посередині майданчика, високо над Дніпром, стояв на гранчастому постаменті пам’ятник (Панч, Ерік.., 1950, 56); Біля бронзового Шевченка бавилися діти ..З височини постаменту Тарас Шевченко стежив за всім, що діялося в парку, і ховав вдоволений усміх у вуса (Рибак, Час.., 1960, 107); Вони привезли з заводу невеличкий кран, який містився на автомашині, і з його допомогою підняли і встановили пам’ятник на високий гранітний постамент (Собко, Серце, 1952, 68) // Художньо оздоблена підставка для чого-небудь. Сьогодні біля села на постаменті височить трактор — символ подвигу радянських людей на цілині (Веч. Київ, 11. Х 1967, 2).
2. Художньо оздоблена основа вази, колони і т. ін. Виломлює [Євфрозіна] з лаврового куща дві галузки, зв’язує їх у вінець і стає на постаменті колони в позі богині Перемоги — Ніке, простягши руку з вінцем (Л. Укр., III, 1952, 424); До.. 300-річчя возз’єднання України з Росією найкращі майстри артілі виготовили велику вазу на постаменті (Матер. з етн., 1956, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 367.