ПОСТА́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поста́чити. Він заводив знайомства, менжував і хитрував, аби тільки його бійці були добре нагодовані, зразково споряджені, вдосталь постачені боєприпасами (Гончар, III, 1959, 187); // поста́чено, безос. присудк. сл. Потім говорив ще Мангубі, голова міської думи, що все потрібне буде постачено на броненосець (Панч, Гарні хлопці, 1959, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 372.