ПОСТЕРІГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПОСТЕРЕГТИ́СЯ, ежу́ся, еже́шся, док., діал.
1. Остерігатися, берегтися. Він тоді став постерігатись (Сл. Гр.); Бреше, аж не постережеться (Номис, 1864, № 6947); Коли б був Максим на той час не постерігся, не змандрував кудись з Пісок, щось на тиждень чи й більше, то, мабуть би, не минути йому й тюрми (Мирний, II, 1954, 114); [Гордий:] Я дамсь тобі взнаки, вдова. І ти, щеня [до Приблуди], постережися! (Кроп., І, 1958, 161).
2. тільки док., рідко. Помітити, постерегти (у 1 знач.). Так і не постереглись, як наїлись трутизни (Сл. Гр.); Ніхто не згадав про неї добрим словом, ніхто — здавалося — навіть не постерігся, що посеред живих не стало одного (Фр., II, 1950, 121).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 373.