ПОСТОЯ́ЛИЙ: Постоя́лий двір — те саме, що заї́зд1 1. Тут проїжджа дорога — завів би шинок, постоялий двір. Їде чумак — заїжджає, проходе [проходить] прохожий — завертає (Мирний, IV, 1955, 164); — Пустіть, дядьку, переночувати. — Тут не постоялий двір, а університет. — Що ж мені, на вулиці пропадати? (Тют., Вир, 1964, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 378.