ПОСТРИБУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто часто стрибає, не сидить спокійно на місці; стрибун; // перен. Пустун (про дитину).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 380.