ПОСТРИ́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до постри́гти 1. Хлоп’ята стояли без шапок, з низенько постриженими головами (Мирний, II, 1954, 97); Після комісії [військкомату] хлопців, уже пострижених, прилучили до команди, що складалася з одних молодиків, і перевели в лівий закуток двора (Тют., Вир, 1964, 294); Поквапливо і ніби злякано дріботять брудно-сірі нещодавно пострижені вівці (Тулуб, В степу.., 1964, 41); У церкві в усі дзвони дзвонять. Виходе [виходить] процесія. Серед черниць Маруся — тілько що пострижена (Мирний, V, 1955, 86); Викрита у змові царівна Софія була пострижена в монахині (Іст. СРСР, II, 1957, 12); *У порівн. Степ немовби пострижений вправною старанною рукою. Солома звезена і хазяйновито, навіть красиво заскиртована (Хлібороб Укр., 10, 1969, 20); // у знач. прикм. Темно-коричневий довгий шрам перетинав пострижену голову (Собко, Справа.., 1959, 312).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 380.