ПОСТРІЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., з ким, розм. Зустріти кого-небудь, зустрітися з кимсь. Не вечерявши.., по селу блукав [Хома], поки з Юдуном пострічався (Кв.-Осн., II, 1956, 235); Боюсь, щоб з ним і не пострічатись. Бо як згадаю, що він мені не рівня, так і серце струхне (Барв., Опов.., 1902, 385); Нещодавно у райкомі, літнім вечором ясним, наче близькі і знайомі, пострічалися ми з ним (Уп., Вірші.., 1957, 87); // Познайомитися, зіткнутися з ким-небудь у житті, в роботі тощо. І пострічався ж Йосип з цією Параскою! Обійшла його, скрутила зовсім (Мирний, IV, 1955, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 381.