ПОСТУЖА́ВІТИ, іє, док., розм., рідко. Стужавіти (про багато чого-небудь). Оце повечоріє, калюжки постужавіють (Вовчок, VI, 1956, 305).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 382.