ПОСТУПО́ВЕЦЬ, вця, ч., заст.
1. політ. Прихильник повільного, поступового розвитку, ворог рішучих, революційних заходів. А скільки їх ще в наші дні в країнах капіталістичної Європи, цих поступовців, прибічників тактики вичікування, поміркованості і обережності! (Від давнини… 1960, 449).
2. Прогресивна людина, поборник соціального прогресу. — Вже відразу заявив [пан Зефірин] себе поступовцем, ворогом закоснілої рутини (Фр., II, 1950, 370); А що одні з нас будуть поступовцями поміркованими, а другі радикальнішими.., — те ми можемо одні в других потерпіти (Драг., І, 1970, 482); Поки справа так стоїть, що всі фрази галицьких поступовців про сприяння «жіночому питанню» лишаться фразами (Л. Укр., V, 1956, 269).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 386.