ПОСТЬО́БУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і по чому. Раз у раз злегка бити, вдаряти, стьобати. Гнат, насвистуючи, постьобуючи себе прутиком по халявах, пішов до корівника (Тют., Вир, 1964, 117).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 387.