ПОСТЯ́ГУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до постя́гувати. Допитували звідусіль постягуваних свідків; Постягувані з горища мішки.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 387.