ПО́СТІЛЬ, те́лі, ж.
1. Ліжко або якесь інше місце, приготовлене для спання. Маруся лягла на постіль, втомлена, змучена (Н.-Лев., VI, 1966, 73); [Писар:] Коли ж гарна бісова дівчина: оком поведе — й слабого з постелі зведе (К.-Карий, І, 1960, 47); Неня вже постіль постелила, теплий ліжничок приготовила — спиться так солодко-солодко (Хотк., II, 1966, 104); Місяць ллє голубе сяйво і од того в клуні видко, і все в голубому. Під стіною лежать складені бруси на нові лутки, обіч — старий віз, іще батьківський, а на ньому на солому кинутий сіряк — постіль Юхимова (Головко, II, 1957 235); * Образно. Постіль мені буде — широкі поля; А чорная хмара покриє… (Бор., Тв., 1957, 88); Хтось сіяв. Набирав золотого зерна повну жменю й кидав поперед себе в чорну пухку постіль (Головко, І, 1957, 68); *У порівн. Впаду я на сніг нагірний, мов на білу постіль (Л. Укр., І, 1951, 196); // Те, що стелять на ліжко для спання; спальна білизна, спальні речі. Вони [злодії] чисто забрали гардероб пана і пані, дещо з постелі і з інших речей, що могли винести без стуку (Фр., IV, 1950, 43); Вночі Роман прокинувся від холоду. Спав він завжди неспокійно, скидаючи постіль (Стельмах, І, 1962, 137).
На сме́ртній (смерте́льній, заст. бо́жій) посте́лі [бу́ти (лежа́ти)]: а) бути при смерті, помирати. Тілько на смертній постелі він оповів усім про ту дивну пригоду, яка була з ним за життя (Фр., IV, 1950, 145); б) бути мертвим, померти. Скоро його мати старая на божої [божій] постелі вздріла. На своє лице християнськеє хрест собі положила (Чуб., V, 1874, 850); Лежи, Олечко! Лежи на своїй смертній постелі. Знайшла ти вічний спочинок далеко від рідної матері (Хижняк, Тамара, 1959, 191); У (в) посте́лі лежа́ти — хворіти; У (в) по́стіль злягти́ — захворіти. А Мотря від такої зневаги, від тяжкого уразу, від тривоги занедужала, в постіль злягла (Мирний, І, 1949, 407).
2. геол. Нижня верства гірської породи, на якій лежить шар породи, що містить корисну копалину.
3. техн. Частина машини або якого-небудь механізму, на якій розташовують інші деталі. Інженери.. створили конструкцію універсальної постелі, яка дає змогу складати на ній різні секції для багатьох типів суден (Наука.., 2, 1957, 18); // Основа, підгрунтя для чого-небудь. На дні уклали так звану постіль з щебеню, на неї спускались бетонні масиви вагою до трьох тонн кожний (Веч. Київ, 9.I 1957, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 376.