ПОСУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і рідко ПОСО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПОСУ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1. Сидячи (або лежачи), переміщатися на невелику відстань, не відриваючись від поверхні чогось. [Вояк:] Куди ти прешся? І без тебе тісно! [Фортунатова жінка:] Ой, там мій чоловік! [Ремісник (посувається і дає їй місце):] Тихше (Л. Укр., II, 1951, 524); —Та сідайте-бо, свахо, за стіл, будьте ласкаві.. Кайдашиха тільки трохи посунулась по лаві до стола й очі опустила додолу (Н.-Лев., II, 1956, 279); — І справді, нумо вип’ємо… Що вони [жінки]?! — призро одказав Йосип і посунувся до брата (Мирний, IV, 1955, 51); Галя мовчки посунулась. Василь ліг посеред полу (Мирний, IV, 1955, 86); Одягнута по-міському жіночка,.. посунувшись, дала Вутаньці місце біля вікна (Гончар, II, 1959, 166); * Образно. — Ось як прополемо трохи нашу Полтавщину та заставимо посунутись мироїдів.. їй-бо, багатим життям заживем! (Гончар, II, 1959, 239).
2. Йти, рухатися, переміщатися і т. ін. в якому-небудь напрямку. Біжить піт з женців, заливає очі, капає з носа, мов з лійки. А вони все колишуться, все посуваються далі та далі… (Мирний, І, 1954, 345); Сахно круто повернула й попливла до ближчого берега.. Вона посувалася обережно, заощаджуючи останні сили (Смолич, І, 1958, 100); Бійці йшли на лижах парами, швидко посуваючись уперед (Кач., Вибр., 1953, 376); // тільки док. Піти, попрямувати куди-небудь. Народ посунувсь у друге місце, а Івга зосталась, як опечена! (Кв.-Осн., II, 1956, 292); Потиху й обережно усі посунулись до берега (Коцюб., І, 1955, 349); Юра.. тихо, навшпиньках, крадькома посунувся до передпокою (Смолич, II, 1958, 77); // Іти важко, поволі. Коні брели-посувалися ступінь за ступенем (Крим., Вибр., 1965, 392); Попереду брело двоє з автоматами.. За цими двома посувався молодий хлопчина у закіптюженому брезентовому костюмі (Хижняк, Тамара, 1959, 37); Він змерз одразу, безсило опустив бартку і посунувся далі (Коцюб., II, 1955, 344); // Наближатися, підходити до кого-, чого-небудь. Матроси посуваються до Охріма, нашорошують вуха (Кучер, Чорноморці, 1956, 442); Грицько червоний, як рак, махнув рукою і геть одійшов. Це зразу — наче його опекло — знову посунувся вперед (Мирний, III, 1954, 50); // Відходити, віддалятися від кого-, чого-небудь. «А бодай ти скис!» — думаю, а тим часом потрохи все далі та далі від його посуваюсь… (Вовчок, VI, 1956, 270); — Хто ти такий? — запитав Петруся білоголовий. Петрусь злякався і посунувсь від їх (Мирний, І, 1954, 327); // тільки док., розм. Піти кудись, завітати до кого-небудь; поткнутися. На колгоспівський лан вже не посунеться пан (Укр.. присл.., 1955, 352); Щодень було у них похмілля, Пилась горілка, як вода; Щодень бенкети, мов весілля, Всі п’яні, хоть посуньсь куда (Котл., І, 1952, 78); — Я б їм була їх глупі голови кип’ятком обілляла, якби були до мене посунулись, — крикнула Незгода (Фр., III, 1950, 114).
3. Нешвидко їхати, плисти (про засоби пересування). Валка посувається. Лінивою, тихою ходою чвалають круторогі бедраті воли (Коцюб., І, 1955, 180); В Атлантичному океані посувається на схід пароплав (Довж., І, 1958, 397); Поїзд посувався помалу (Собко, Шлях.., 1948, 98); // Переміщатися, змінюючи місце розташування. Над Ордівкою заходило за гору сонце. Довгі гострі тіні посувалися з гори до низів (Вас., І, 1959, 267); Ранком вплигує в кімнату через верхню шибку мого єдиного вікна сонячний зайчик, поволеньки посувається по стіні (Мушк., Серце.., 1962, 224); Стрілки годинника посуваються вперед (Вільде, Винен.., 1959, 10); Уже місяць посунувсь на другу половину неба, як Солоха йшла од москаля (Мирний, І, 1954, 63); // перен. Розширювати свої межі в певному напрямку, займати більшу територію і т. ін. За містом уже посувавсь пригород аж до узбіччя (Стар., Облога.., 1961, 4); Спочатку люди селилися в родючій долині над річкою Прутом. Минали століття — і нові оселі посувалися в гори (Мас., Вибр., 1961, 112); За кладовищем зелено-жовтим килимом розіслалося поле. Безкрає — воно посунулося за гору, ховалося за синьою покрівлею неба (Мирний, І, 1954, 257); // Рухатися, переміщатися під дією вітру, внаслідок зміни тиску тощо (про хмари, туман і т. ін.). Коли сонце спустилося нижче, хмара рішуче посунулася на Київ, гнана заобрійними вітрами (Ю. Янов., II, 1954, 106); Далечінь.. ген-ген губиться в завісі легкого морозного туманцю, здається, дмухни на нього — і він посунеться далі (Стельмах, І, 1962, 263); // перен., рідко. Минати, проходити (про час). У бою час посувається секундами (Трип., Дорога.., 1944, 69).
◊ Посува́тися (посу́нутися) наза́д (на за́дній план), рідко — ставати менш важливим, значущим. Жінчине страждання — занімило Івасеве лихо… Своє, упиваючись чужим, забулося, посунулося назад (Мирний, І, 1954, 271).
4. перев. у сполуч. із сл. вперед, перен. Розвиватися, переходити від одного етапу, рівня розвитку до іншого, вищого. [Кіндрат Антонович:] Світ іде все вперед, і народ вперед посувається (Кроп., II, 1958, 256); Життя ж цінне лише тоді, коли Ви прагнете чогось, коли Ви посуваєтесь уперед, а не стоїте на місці (Тич., III, 1957, 143); [Петро:] Як згадаємо, що колись було, та порівняємо до теперішнього, то й побачимо, що ми, хоч на крок, а все-таки посунулися вперед… (Мирний, V, 1955, 147); Виховання теж багато посунулось наперед (Л. Укр., III, 1952, 662); // Досягати певних успіхів у роботі, навчанні і т. ін., вищого становища в суспільстві. Хоч посувалися [школярі] й не дуже швидко, та працювали весело й розумно (Гр., II, 1963, 71); Він сам бачив, що за батьківськими достатками далеко не посунешся.. Одна для нього дорога — служба. На службу ото і зібрався Гриць (Мирний, III, 1954, 185).
Спра́ва (пра́ця і т. ін.) посува́ється (посува́лась) [упере́д] — справа робиться, робота виконується, поступово наближаючись до завершення. Праця моя посувається потроху (Коцюб., III, 1956, 401); Незважаючи на холод і дощ, що час від часу бризкав за комір гідрологам, робота посувалася швидко (Трубл., І, 1955, 115); Справа з викупом [Т. Шевченка] посувалась дуже повільно (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 25).
5. тільки док. Почати сунутися, пересуватися (йти, їхати і т. ін.) у якомусь напрямку. Фелікс причинив круглу ляду й посунувся під землею, підштовхуючи дівчинку, яку тяг за собою Воля (Ю. Янов., II, 1954, 43); Полк рушив уперед і посунувся на своїх машинах попереду піхоти (Собко, Вогонь.., 1947, 144); // Почати навально рухатися, йти великою масою. Все те [орди] посунулось, полізло на Київ, на Україну, заславши українським трупом степи (Н.-Лев., І, 1956, 457); // Почати їхати, плисти і т. ін. (про засоби пересування). І наші човни з тихим шелестом посунулись вузеньким рівчаком, порослим рідким чаканом і очеретом (Досв., Вибр., 1959, 407); Стефко Підгірський заїхав по Дарку саночками. Був уже пізній вечір. Задзеленькотіли дзвіночки, й санки посунулися по гладкій дорозі (Вільде, Повнол. діти, 1960, 168); // Почати насуватися, громадитися у великій кількості (про хмари, туман і т. ін.). В долину з Ільницького кряжа посунулись важкі хмари (Чорн., Визвол. земля, 1959, 30); Он посунувсь [туман], здійнявсь над верболозом, над річкою; хитнувся в один бік, у другий — і ось уже перейшов трохи далі, кошлатим клоччям осів на сіренькі кущі (Крот., Сини.., 1948, 46).
6. тільки док. Не втримавшись де-небудь, почати зсуватися вниз по похилій площині. Федір незчувся, коли в його клунок вислизнув з рук і посунувся по спині додолу (Мирний, IV, 1955, 224); Яресько.. жартома штовхнув товариша в бік, аж той, посковзнувшись по траві, посунувся з горба (Гончар, II,1959, 243); Корпус міноносця похитнувся і посунувся по довгому помосту стапеля (Собко, Шлях.., 1948, 5); // Зсунутися вниз або набік з чого-небудь. Христя глянула на матір і злякалася: жовта, аж чорна, сиділа вона на полу, підобгавши ноги й згорнувши руки; ..очіпок, підбившись угору, посунувся набік (Мирний, III, 1954, 11); Робота спинилась, голка випала з рук і шиття посунулось додолу (Л. Укр., III, 1952, 473); // Упасти, звалитися. Мати не вдержала сліз, як молоді стали на килим і почали бити поклони. Їй здалось, що дочка вже ступила на хистку кладку, звідкіль от-от посунеться в шум (Н.-Лев., І, 1956, 137); Вся затремтіла Параска, почувши слово «ні», поблідла та так і посунулась на піл (Мирний, IV, 1955, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 388.