ПО́СУД, у, ч.
1. збірн. Вироби з глини, скла, металу тощо, які використовують для приготування або подавання їжі, напоїв і т. ін., а також для зберігання харчових продуктів; начиння. Кругом стін на полицях блищав золотий та срібний посуд (Н.-Лев., III, 1956, 302); Стіл застелений килимом. На столі — дорогий посуд, наїдки й напитки (Вас., III, 1960, 180).
2. збірн. Порожнисті вироби з скла, признач. для зберігання хімічних речовин, ліків і т. ін. Крізь скляні дверцята шаф.. видно було, що посуду та приладів на полицях не так уже й багато (Шовк., Інженери, 1956, 16); Посуд, в якому виготовляли розчини отрутохімікатів, після закінчення роботи слід старанно вимити і повернути для зберігання в отрутосховище (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 52).
3. рідко. Те саме, що посу́дина 1. — На водохреща треба піти з чистим глечиком по воду, налити посуд по самі вінця (Стельмах, II, 1962, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 389.