ПОСХИЛЯ́ТИСЯ, я́ється, я́ємося, я́єтеся, док. Схилитися, нахилитися (про всіх або багатьох). Посхилялися всі [діти] над зошитами, у кожного в пучці, замазаній в чорнило, цупко ручка — виводить старанно кожну літеру (Головко, II, 1957, 299); Кілька військових сидять довкола столу, інші стоять біля них, посхилявшись над розстеленою на столі картою (Гончар, II, 1959, 395); // Спуститися додолу, похилитися (перев. про гілля, віти і т. ін.). Хрести дубові посхилялись (Шевч., II, 1963, 230); Над нашими головами посхилялось гілля (Кроп., І, 1958, 62); Дерева посхилялись під вагою плодів, і плоди падали на землю й лежали на ній (Довж., І, 1958, 437).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 392.