ПОСІВЕРІ́ТИ, і́є, док., діал. Пошерхнути. Бач, як губи посіверіли (Сл. Гр.); — А що з вашими руками? — Та… дрібниці, — зам’явся лікар. — Посіверіли на вітрі (Збан., Малин. дзвін, 1958, 355).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 327.