ПОСІДА́ННЯ, я, с. Дія за знач. посіда́ти 1 1. Одна лиш біда, що кошик з ягідками коштував.. десять крейцерів, що становило половину капіталу, який вона мала. Супроти цього факту мовкли всі уподобання й жадоби посідання (Кобр., Вибр., 1954, 72); // рідко. Володіння, власність. Герман давно вже виєднав собі у старостві дозвіл копати штольні під громадською толокою, не нарушуючи її зверхнього посідання (Фр., VIII, 1952, 411).
Дістава́ти (діста́ти, оде́ржувати, обійма́ти і т. ін.) в посіда́ння що, рідко — ставати власником чого-небудь. — Я якнайшвидше зголосився обняти в посідання свою батьківщину (Фр., IV, 1950, 292); Оля постановила за всяку ціну дістати його [папір] в своє посідання (Март., Тв., 1954, 395); Уво́дити (увести́) в посіда́ння кого, юр. — передавати у власність кому-небудь майно, спадщину і т. ін., ствердивши право на володіння відповідним юридичним актом. Землю присудили уніатам. Прибув до нас возний ввести їх в посідання (Тулуб, Людолови, І, 1957, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 327.